На домашню      |      Новини      |     Біографія     |        Гостьова книга       |        Контакти
"Дивоструни"
тріо бандуристок Інституту мистецтв
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
м.Луцьк

Окриленої творчості Вам, «Дивоструни» (2011 р.)
(до збірника "З Різдвом Христовим віншуємо щиро!")

   Ім’я Мирослави Сточанської широковідоме серед професіоналів та поціновувачів бандурного мистецтва. Її талант, професіоналізм та невичерпна енергія засвідчують навчальні посібники та наукові розвідки, які успішно використовують у педагогічній та виконавській практиці вітчизняні бандуристи.
Фахова зрілість, досконале знання можливостей інструмента, кропітка праця дали їй можливість надзвичайно майстерно створювати аранжування не лише народних, авторських пісень, а й кращих зразків світового музичного мистецтва. У своїх обробках, перекладеннях, аранжуваннях Мирослава Сточанська враховує технічні можливості та специфіку тембрового звучання бандури, які в поєднанні з вокалом розкривають усі аспекти виконавської майстерності бандуристів.
Ще одна важлива грань її творчості – тріо бандуристок «Дивоструни». Вона є організатором, художнім керівником і натхненником цього чудового колективу, який своєю співогрою зачаровує вдячних українських та зарубіжних слухачів.
Хай і надалі буде окриленою творчість Мирослави Сточанської – прекрасної бандуристки, щирої дочки Волинського краю, ентузіаста своєї справи, яка натхненно та плідно примножує славу національного мистецтва!

   Доцент кафедри гри на музичних інструментах Рівненського державного гуманітарного університету Наталія Турко (м. Рівне)

Окраса педагогічного й концертного репертуару бандуристів (2011 р.)
(до збірника "З Різдвом Христовим віншуємо щиро!")

   У збірнику ансамблевих партитур «Із Різдвом Христовим віншуємо щиро!» уміщено обробки для ансамблю бандуристів, створені у творчо-мистецькій лабораторії М. Сточанської авторкою та її вихованками – тріо бандуристок Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Активна плідна творча, концертна й педагогічна діяльність М. Сточанської відома в музичних колах України та зарубіжжя. Великий досвід її практичної роботи з колективами бандуристів (тріо, квінтетом, ансамблем, капелою) спонукали автора до створення цього музичного матеріалу.
   Обробки рецензованої збірки – цінний матеріал для виконання ансамблем бандуристів. У більшості з них інструментальний супровід бандур свідомо не ускладнено фактурною насиченістю та гармонійними послідовностями. Його характеризують відповідний простий ритмічний малюнок і прозора фактура викладу музичного тексту. Однак велике значення надано вишуканості мелодичних побудов та пошуку оригінальних колористичних рішень для відтворення специфіки різдвяної тематики (імітація дзвонів, ніжні арпеджовані переливи, ефект «наближення» та «віддалення» звучання тощо).  Особливого розвитку набуває вокальне триголосся, якому надається в партитурах домінувальна роль.
   CD-диск із записом музичних творів, що додається до книги й складає концертний репертуар лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів тріо бандуристок «Дивоструни», - яскравий зразок різноманітності та колоритності різдвяних музичних картин. Висока техніка гри та співу виконавиць, пластичне фразування, тонке нюансування, а ще натхненність і щирість виконання, безперечно, привернуть увагу молодих музикантів.
   Видання – цінний практичний матеріал для популяризації пісень зимового обрядового циклу – колядок, щедрівок, різдвяних пісень. Сподіваємося, що твори, які ввійшли до нього, стануть окрасою педагогічного й концертного репертуару бандуристів.

     Заслужений діяч мистецтв України, голова Волинського осередку Національної спілки композиторів України, голова методичної комісії теорії музики Волинського державного училища культури і мистецтв імені І. Стравінського, композитор В.А.Тиможинський (м. Луцьк)


Співаймо, «Дивоструни», на славу Божу, на славу України! (2011 р.)
(до збірника "З Різдвом Христовим віншуємо щиро!")

      Автор цього видання- Мирослава Сточанська – відома в Україні та за її межами творча особистість, мудра наставниця, котра невтомно й натхненно плекає таланти. Її життя присвячене вихованню високої духовності, утвердженню національної самосвідомості молодих українців.
         Одна з багатьох граней її творчої діяльності – створення тріо бандуристок «Дивоструни», колективу, котрий понад десятиріччя збагачує національне вокально-інструментальне мистецтво, пропагує високу духовність та культуру з вітчизняних і зарубіжних сцен.
    До цього видання ввійшли ансамблеві партитури українських колядок, різдвяних пісень. Вони різноманітні за характером, структурою, фактурою, складністю вивчення та виконання. Їх обробку майстерно здійснили у творчо-мистецькій лабораторії тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки учасниці колективу під керівництвом М.П. Сточанської.
        Представлені в збірнику музичні номери створено для триголосного жіночого вокального ансамблю (сопрано І, ІІ, альт) та трьох партій бандур.  Творчі роботи волинських бандуристів вирізняються оригінальністю обробок, яскравою мелодійністю вокальних та інструментальних партій, новизною сонористичних знахідок, розумінням специфіки бандури, тонким відчуттям збалансованості вокальної й інструментальної ліній. Музичний матеріал творів доступний для сприйняття і зручний для виконання. Його апробовано на концертних сценах Волинської області, України, зарубіжжя.
     Нотні партитури збірника можуть поповнити небагатий концертний репертуар ансамблів бандуристів.
                Використання в навчально-виховному процесі запропонованих творчих робіт тріо «Дивоструни» матиме вагомий естетико-емоційний вплив на учнівську та студентську молодь. Нотні тексти в поєднанні з використанням CD-диска, що додається до книги, сприятимуть ефективності засвоєння музичного матеріалу, розвитку художнього смаку, вихованню високих духовних та патріотичних почуттів.
          Співаймо, «Дивоструни», на славу Божу, на славу України!
    Народна артистка України, завідувач кафедри народних інструментів, професор Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Л.К. Посікіра (м. Львів)

Многая Вам літа, «Дивоструни», на ниві кобзарського мистецтва! (2011 р.)
(до збірника "З Різдвом Христовим віншуємо щиро!")

   Дуже радий знайомству та дружбі з прекрасним колективом, лауреатом міжнародних та всеукраїнських конкурсів та музичних фестивалів тріо бандуристок «Дивоструни» та його художнім керівником, професором кафедри інструментів інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки Мирославою Сточанською.
   Уперше наші шляхи перетнулися 2001 року в Харкові, на Міжнародному конкурсі виконавців на народних інструментах імені Гната Хоткевича. Спершу було спілкування – дуже тепле та доброзичливе, згодом виступ колективу на сцені, який вразив оригінальністю втілення музичних образів та позитивною енергетикою, яку, гадаю, відчув кожен у залі.
      2006 року ми зустрілися в Тернополі на фестивалі «Срібні струни» імені Зіновія Штокалка, - на якому «Дивоструни» виступали з великим успіхом.
     Щасливий, що наше знайомство переросло в справжню дружбу. Дуже вдячний Мирославі Петрівні ті її вихованцям за допомогу та підтримку в проведенні Першого регіонального фестивалю-конкурсу імені Костя Місевича «Кобзарська ватра», який відбувся 2009 року в Кременці.
      Мирослава Сточанська радо погодилася взяти участь у роботі журі конкурсу, а «Дивоструни» прикрасили своїм виступом заключний концерт фестивалю.
     Не помилюся, коли скажу: кожен, хто хоча б раз чув чи бачив виступ цього чудового колективу, назавжди залишив у своєму серці теплу згадку про нього.
Щиро зичу пані Мирославі та «Дивострунам» нових здобутків, здійснення всіх творчих задумів, вдячних поціновувачів їхнього таланту та многая літа на ниві кобзарського мистецтва!
    Заслужений артист України, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів митро Губ’як (м. Тернопіль)

Високохудожні пісенні зразки бандурного мистецтва (2011 р.)
(до збірника "Лесі Українці")
   Ювілейне видання присвячується 140-річчю від дня народження геніальної української поетеси Лесі Українки. До нього ввійшли музичні твори на вірші славетної українки, вітчизняних, зокрема волинських, авторів: М. Лисенка, А. Кос-Анатольського, Г. Татарченка, М. Жербіна, А Горчинського, М. Стефанишина, В. Чинча, І. Берестюка, В. Крищенка, О. Богачука, Й. Струцюка, Л. Засадко, Л. Михальчук, А. Клімук.
    Мирослава Сточанська  - знаний в Україні музикант із великим концертним та педагогічним досвідом, засновник класу бандури у ВНУ ім. Лесі Українки, організатор, диригент та художній керівник трьох відомих мистецьких колективів бандуристів навчального закладу: народної аматорської студентської капели бандуристів університету «Дивоструни», лауреата І Всеукраїнського конкурсу бандуристів педагогічних ВНЗ України квінтету бандуристок «Дивоструни» та лауреата міжнародних і всеукраїнських музичних конкурсів та фестивалів тріо бандуристок «Дивоструни».
   Ця книга – збірник ансамблевих партитур. Їх перекладення, аранжування, обробка для ансамблю бандуристів здійснено в мистецькій лабораторії  тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки під керівництвом М.П. Сточанської.
  Запропоновані в збірнику ансамблеві партитури складають концертний репертуар тріо бандуристок «Дивоструни». Прикметно, що всі вони створені самими виконавцями: авторкою та її вихованками – учасницями тріо різних років: О. Нагірною, Н.Никитюк, А.Клімук. Перекладення, аранжування та обробка для ансамблю бандуристок різноманітних за формою, структурою, фактурою, складністю виконання музичних номерів здійснено майстерно,Ю на високому професійному рівні. Успішне використання звуковиразових можливостей сучасної бандури, способів гри на ній, уміле застосування різноманітних прийомів інструментування забезпечили повноту й багатство фарб інструментального звучання партитур. А значний педагогічний досвід авторки й практичні знання природи вокального звукоутворення дали змогу створити виразні та вишукані вокальні партитури.  Органічне поєднання вокальної та інструментальної партій у загальному звучанні – основна вимога авторки при створенні музичних композицій, уміщених в книзі. Отож усі вони вирізняються логічністю викладів музичних текстів, відчуттям стилю, форми, характеру творів, тонким музичним смаком.
   Свідченням високого мистецького рівня і методико-педагогічної спрямованості запропонованого у виданні авторського нотного матеріалу є доповнення його аудіодиском із записом музичних номерів у високопрофесійному виконанні та оригінальній вишуканій інтерпретації  тріо бандуристок «Дивоструни».
   Зібрані в збірнику «Лесі Українці» музичні твори на вірші Лесі Українки, пісні вітчизняних та волинських авторів у новому їх викладі зможуть слугувати високохудожніми зразками сучасного бандурного мистецтва, успішно складуть навчальний та концертний репертуар бандурних колективів, а вивчення й аналіз творчого досвіду волинських бандуристів прекрасним чином слугуватиме справі патріотичного та професійного виховання молодого покоління.

   Народна артистка України, завідувач кафедри народних інструментів, професор Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Л.К. Посікіра (м. Львів)


Щаслива рука Мирослави Сточанської (2011 р.)
(до збірника "Лесі Українці")

    Уперше про існування бандури довідався ще в ранньому дитинстві. Тоді мене виховувала бабуся в Берестечку, вона часто співала мені українських пісень. Либонь, саме тоді почув із її вуст славнозвісну «Взяв би я бандуру…» Побачив же цей знаковий для українців інструмент і почув його звук дещо пізніше, у Нововолинську – це було десь через рік із лишком після брутального розформування тамтешнього професійного драмтеатру, коли частина працівників залишилася на культроботі в шахтарському місті. Того, 1964-го, виповнилося 150 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, і, природно, більшість березневих заходів була присвячена ювілею Великого Кобзаря. Саме тоді перед репетицією дружина одного з акторів упівголоса, щоб не заважати колегам, заспівала мені під бандуру «Думи мої…»
  Либонь, відтоді мій особливий пієтет до бандуристів, що неодноразово підсилювався (знову в Берестечку) то поезією Великого Кобзаря («Бандуристе, орле  сизий…»), то передачами національного радіо наприкінці 60-х. Скажімо,  під час передачі «Пісенні скарби українського народу» можна було почути записи славетних кобзарів, зокрема Єгора Мовчана й ін. Неодноразово звучала програма «Срібні струни», присвячена Державній заслуженій капелі бандуристів УРСР під тодішнім керівництвом Олександра Міньковського (нині – Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І. Майбороди). Полюбляв слухати й пісні у виконанні різноманітних тріо бандуристок – особливо у складі Ніни Павленко, Валентини Третьякової і Тамари Поліщук. І ще не відав, що на Волині зростає талановите дівча на ймення Мирослава, котрому судилося присвятити своє життя та натхнення популяризації бандури й української пісні не лише в нашій державі, а й у всьому світі, створивши надзвичайно цікавий та мобільний колектив – тріо (капелу й ансамбль) ВНУ ім. Лесі Українки «Дивоструни». І не знав, що вже ц ХХІ столітті шляхи наші перетнуться на хвилі вдячної пам’яті про славну дочку нашого народу, патронесу Волинського національного університету  - Лесю Українку, - і ця доленосна зустріч започаткує нашу співпрацю, причому роль моя в ній стосуватиметься не текстів (що було б природним для поета), а…мелодій.
   Як відомо, університет, у якому автор цих рядків має щасливу нагоду працювати, носить ім’я славетної поетеси, є також Науково-дослідний інститут Лесі Українки – тож традиційними для нас стали численні семінари, конференції, симпозіуми, присвячені і власне талановитій письменниці, і родині Косачів, а до дня народження нашої землячки щороку проводять «Лесині тижні». Саме під час концерту в рамках одного з таких тижнів я познайомився з пані Мирославою та її чарівними й талановитими вихованками: варто сказати, що репертуар бандуристок просто-таки багатий на твори Лесі Українки – «Смутної провесни» (музика Миколи Лисенка, перекладення М. Сточанської), «Горить моє серце» (музика Мирослава Стефанишина), «Золотії терни» (музика Михайла Жербіна, аранжування М. Сточанської), «Гетьте думи, ви хмари осінні» (мелодія народна, обробка Н. Никитюк) та багато інших пісень несуть глядачам та слухачам неповторну енергетику Лесиної творчості, яка чаруватиме й надихатиме ще не одне покоління…
   Того року (наскільки пам’ятаю, це був ювілейний 2001-й) у моєму житті трапилися  принаймні дві знакові події. Восени я отримав запрошення визначного лесезнавця, доктора філологічних наук, професора Олександра Опанасовича Рисака на Міжнародну наукову конференцію «Леся Українка і сучасність». Саме там до мене прийшло усвідомлення Поетеси як Виконавиці Божественного Плану, Посланниці Світла, її містичної, місійної ролі, що згодом  вилилося в есе «Леся Українка: містика імені й долі». А дещо раніше журналістка Богдана Стельмах – моя тодішня колега по університетській газеті – показала мені вірші молодої волинської  поетеси та бібліотекарки Лілії Михальчук. ЇЇ твори привертали увагу щирістю ліричної інтонації, цікавими образами, дитинно чистим поглядом на світ. Варто було лишень перечитати одну строфу її вірша «Леся Українка», я вже зрозумів – це пісня. Мелодія звучала в мені, і я з нетерпінням чекав миті, коли прийду додому, візьму до рук гітару (або ж сяду за клавіші) й перекладу цю мелодію в ноти. Так, зрештою, і сталося. Прем’єра її відбулася кількома роками пізніше – тоді, коли після численних розмов із Мирославою Петрівною про музику й, зокрема, про пісенний жанр, я наважився запропонувати свій опус саме «Дивострунам» - тим паче, що можливості бандуристок мені відомі. Пані Мирослава зробила блискучу обробку цієї мелодії для тріо бандуристок, і я збагнув іще одну неоціненну якість Майстрині: вона має, так би мовити, «щасливу руку». Пісня «Лесі Українці» пішла в широкий світ, ставши своєрідною «візитівкою» колективу, й навіть кілька разів виходила на їхніх аудіодисках, у тому числі й в альбомі «Лесі Українці», виданому до 140-річчя Поетеси.
    Що найперше приваблює у творчості «Дивострун» - це тонкий естетичний смак, що не дає не лише перейти, а й навіть наблизитися до тієї небезпечної межі, за якою починається примітивний «хуторянський» етнографізм або ж нав’язлива декларативність національних почуттів. Завжди – чи звучить ніжна, лірична «Тополина баркарола» Платона Майбороди на вірші Володимира Сосюри в аранжуванні М. Сточанської, чи дзвінкі, іскристі, сповнені життєлюбства «Волинські співанки» в обробці Олени Нагірної, а чи неповторні за своєю красою колядки та віншування – відчуваєш непідробний, чистий, глибинний подих рідного краю, душу України й Волині. Вокал Ольги Разумовської, Катерини Ковальчук, Алли Клімук, інших учасниць колективу, майстерне, професійне володіння інструментом, дивовижна манера перевтілення є якраз тим синтезом, який і зветься справжнім мистецтвом. Саме це дає змогу впевнено здійснювати творчі пошуки й у царині освоєння світової музичної класики («Аве Марія» Франца Шуберта, «До Елізи» Людвіга ван Бетховена, «Сициліана» Йоганна Себастьяна Баха й ін.) і сучасних музичних напрямів («Квіти моря» з репертуару французького гурту «Ера»).
   Голова Волинської організації Національної ліги українських композиторів, заслужений діяч мистецтв України, професор Мирослав Стефанишин в одній зі своїх статей про Мирославу Сточанську – до речі, теж професора, відмінника освіти України й члена вищезгаданої Ліги, а також Національної спілки кобзарів України, - назвав її «княгинею бандури».  Тож зичу княгині Мирославі, щоб вона і її чарівні князівни з «Дивострун» (до слова, лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів) і надалі радували серця меломанів в Україні та світі, пропагуючи бандурне мистецтво й українську пісню.

     Член Національної спілки письменників України, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Ігор Ольшевський (Берестюк)       (м. Луцьк)

Нова сучасна форма національного вокально-інструментального мистецтва (2011 р.)
(до збірника "Пахнуть роси тишею")

  Це видання всебічно представляє нову форму колективного виконавства бандуристів – жіночого тріо бандуристок як самодостатнього, мобільного та водночас вишуканого сценічного колективу, як нової сучасної і перспективної форми національного вокально-інструментального мистецтва. Аранжування та обробки музичних творів, уміщені до цьоь збірника ансамблевих партитур, майстерно здійснила автор та вихованці її класу – учасниці тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки: Н. Никитюк, А. Клімук, К. Ковальчук, О. Разумовська.
   Музичний матеріал, що складає основу книги, відзначається застосуванням нових колористичних прийомів, удалих драматургічних вирішень. Особливу увагу звернено на баланс загального звучання партитури, її вокальні та інструментальні складники. Ансамблеві партіі мелодичні, вишукані, відзначаються високим рівнем технічної і виконавської складності, чудово підкреслюють розуміння специфіки голосу, інструмента та їх поєднання. Представлені аранжування та обробки демонструють фактурне різноманіття, багатство музичної мови, логічність музичних побудов, тому вони переконливі у звучанні. Варто відзначити й виконавську зручність написання текстів.
   Нотний матеріал книги доповнено компакт-диском із записом музичних творів, виконаних тріо «Дивоструни» й надрукованих у посібнику. Виконавську манеру цього колективу вирізняють висока майстерність гри на інструментах, культура співу, тонке відчуття ансамблю та постійне прагнення до переконливості образного втілення. Свідченням визнання мистецького рівня створеного в цьому колективі репертуару, а також майстерності його виконання можуть слугувати неодноразові перемоги тріо бандуристок «Дивоструни» на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, де колектив удостоювався найвищих нагород.
Високий професійний рівень пропонованого творчого доробку волинських бандуристів і його практична цінність дозволить стати цьому виданню помітним явищем у культурному розвої України.
  Зичу невичерпної сили та натхнення, щасливої творчої долі, найкоротшої дороги до людських сердець! Співаймо, «Дивоструни», даруймо красу та щирість української пісні, примножуймо славу рідної землі!

     Народна артистка України, завідувач кафедри народних інструментів, професор Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Л.К. Посікіра (м. Львів)

«Дивоструни» - новатори жанру (2011 р.)
(до збірника "Пахнуть роси тишею")
   У ХХ столітті українська культура зазнала нищівного удару – були фізично знищені носії національної духовності – кобзарі. Та все ж бандура як музичний інструмент нашого народу вижив, бо її підхопили тендітні жіночі руки. З’явилися численні жіночі колективи й окремі виконавиці. Особливої популярності серед слухачів набуває форма жіночого тріо бандуристок. Адже ансамбль із трьох осіб, як жоден інший, може розкрити найтонші нюанси української пісні. Ця форма стала домінувальною і серед  професіоналів, і аматорів, однак існує проблема репертуару та виконавської манери.
   Сьогодення характеризується  новітніми тенденціями щодо цієї традиційної форми. Упевнено хочу зазначити: тріо  бандуристок Волинського національного університету імені Лесі  Українки «Дивоструни» - новатори жанру. Вони сміливо використовують новітні засоби виразності, розширюють музичний інструментарій, спираються  в пошуках саме на унікальність волинського фольклору.
Зичу творчих успіхів, молодості, натхнення!
       Народний артист України, голова Національної спілки кобзарів України, професор Володимир Єсипок 
(м. Київ)

    

Тріо бандуристок «Дивоструни» - справжня школа творчого виховання, сценічного загартування (2011 р.)
(до збірника "Пахнуть роси тишею")

   Мирослава Сточанська – відома в Україні й за її межами мисткиня, активна та плідна діяльність якої пов’язана з бандурою, із вихованням студентської молоді на засадах національного мистецтва. Закінчила оркестровий факультет Львівської державної консерваторії імені М.В. Лисенка (клас бандури професора В.Я. Герасименка та професора Л.К. Посікіри, клас вокалу доцента М.Г. Хмельницької, клас диригування доцента О.Д. Ваф’ї, клас інструментування професора М.Т. Корчинського).
   Із  1984 року працює у Волинському  національному університеті  імені Лесі Українки (з 2008-го  - на посаді професора кафедри музичних інструментів інституту мистецтв ВНУ ім. Лесі Українки).
   Вагома віха творчої біографії Мирослави Сточанської – її артистична діяльність як учасниці тріо бандуристок Луцького дому «Просвіта» (разом з Іриною Ольшевською та Лідією Войнаровською). За понад  10 років колектив – дипломант міжнародних фестивалів – досяг високого рівня професійної майстерності да зміг достойно репрезентувати українську музичну культуру не лише в Україні, а й у світі.
  М. Сточанська – засновник класу бандури у Волинському національному університеті імені Лесі Українки (1988); організатор, диригент і художній керівник трьох музичних колективів: студентської капели бандуристів «Дивоструни» (з 1984 р.), лауреата І Всеукраїнського конкурсу бандуристів педагогічних ВНЗ України квінтету бандуристок «Дивоструни» (1991 - 1996), лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів та музичних фестивалів тріо бандуристок «Дивоструни» (з 1999 р.).
   Відомі в Україні навчально-методичні посібники М.П. Сточанської (із грифом Міністерства освіти та науки України): «Бандура і гра в ансамблі» (1987), «Вокальні ансамблі у супроводі бандури» (2005, 2006), «Інструментальні ансамблі» (співавторство з Н.П. Кучерук – 2005, 2006), навчально-репертуарний посібник «Земле, моя земле, я люблю тебе» (2008). У її науково-методичному доробку – низка репертуарних збірників, методичні праці та статті.
Колективи під її керівництвом – учасники багатьох фестивалів різних рівнів, багаторазові переможці обласних конкурсів кобзарського мистецтва, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
  За роки плідної творчої і педагогічної діяльності Мирослава Сточанська підготувала 13 лауреатів та 4 дипломанти міжнародних та всеукраїнських фахових конкурсів. Найвагоміші з них здобули учасниці тріо «Дивоструни»: ІІ Міжнародний конкурс кобзарського мистецтва імені Г. Китастого (І премія, Київ – 2006 р.); І Відкритий фестиваль народного мистецтва «Хранители національного наследия» (Гран-прі, Красногорськ; Москва – 2008 р.); ІІІ Міжнародний конкурс виконавців на багатострунних інструментах імені В. Городовської (І премія, Російська музична академія імені Гнесіних – Москва – 2008 р.) та ін.
  Тріо бандуристок «Дивоструни», колишній студентський колектив, сьогодні є успішним концертним ансамблем із різножанровою високопрофесійною програмою, творчою лабораторією у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.
   Бандуристки систематично готують різноманітні концертні програми, концерти-лекції, які презентують в Україні та за кордоном. Вони побували в Німеччині (2001, 2002, 2003, 2005, 2007, 2009, 2010); Польщі (2005, 2006, 2008); Росії (червень, листопад 2008 р.).
   Окрім концертної діяльності, творча лабораторія тріо «Дивоструни» працює над створенням  нових авторських перекладень, аранжувань, обробок музичних творів. До участі у творчій роботі залучаються всі учасниці колективу різних років: О. Нагірна, Н. Никитюк, К. Ковальчук, А. Клімук, О. Разумовська.
  Сьогодні репертуар колективу складає понад 120 цілком неповторних оригінальних музичних номерів – різнохарактерних вокальних та інструментальних творів української і зарубіжної класики, сучасних композиторів, українських народних пісень та романсів, польських, німецьких, російських пісень, які виконують відповідними мовами. Пісенним та інструментальним композиціям «Дивострун» притаманна різноманітність фактурних, метро ритмічних, гармонічних прийомів викладу музичного матеріалу, вишуканий і водночас завжди виправданий драматургічний розвиток музичної думки, оригінальність інтерпретацій.
   Кращі з творчих робіт  тріо «Дивоструни» ввійшли до восьми CD-дисків та шести  DVD-дисків. Вони звучать по радіо й на телебаченні  Волині, України, а також зарубіжжя (Росія, Польща, Німеччина).
  Виконавську манеру тріо «Дивоструни» характеризують природність вокального звукоутворення, збалансованість звучання інструментів і голосів, чистота строю, виразне фразування, тонке нюансування, а також щирість та переконливість художнього образного втілення.
   Мистецька лабораторія тріо бандуристок під керівництвом М.П. Сточанської стала справжньою школою творчого виховання, сценічного загартування молодих музикантів, адже всі учасниці «Дивострун» - вихованки Волинського університету – сьогодні творчі особистості та досвідчені концертні виконавиці. Щирим серцем невтомною працею вони пропагують кращі зразки музичної і поетичної  творчості, поширюючи бандуру та національне мистецтво в Україні й у світі, сприяючи духовному зростанню молодого покоління.
Хай щастить Вам! Зичу творчої наснаги й нових звершень!


        Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки композиторів України, доцент Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка О.В. Герасименко (м. Львів)

© 2005 All rights reserved.
Окрилюйте ж, звеселяйте піснею Україну!* (2010 р.)

Скільки в бандурі є лагідних струн,
Стільки в серденьку сонячних рун!
І лиш торкнеться їх уміла рука –
Загомонить дзвінко мовна ріка.

   Високоповажна пані професорко, Ваш талант надивовижу потужний і гомінкий, Ви – серце і пульс  студентства, фундатор і керівник «Дивострун» - і студентської капели,  і тріо бандуристок! Завжди сонцесяйна,  привітна, жіночна! Довкола Вас повсякчас гуртуються найталановитіші митці, найвіртуозніші виконавці.
  Глибоко символічно, що сьогодні три події – 30-річчя творчої діяльності професора Мирослави Сточанської, 25-річчя створення студентської капели бандуристів «Дивоструни», 10-та річниця концертної діяльності лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів тріо бандуристок «Дивоструни» - поєднались в однім святковім дійстві. До нього Ви підійшли у всеозброєнні – з новою книгою, з новими колоритними піснями, з відомими учнями й колегами-бандуристками.
   Хай же завжди на Вашу адресу лунають тільки щирі побажання! Окрилюйте ж, звеселяйте піснею Україну, творіть нашу державність, мрійте, любіть, научайте студентство! Зичимо Вам усім, «Дивоструни», творчого завзяття, глядацьких овацій, любові! Хай Ваші серця радіють життю, прикрашають світ українською піснею!
   Дякуємо Вам, володарко струн і слова, українська патріотко! Хай легко та добре ведеться Вам і Вашій родині! Творіть країну-сад, де калина цвіте, де соловій піє. Щасливії і многії літа, наши милі кохані дивострунниці!

Директор Начально-методичного центру культури Волині Віталій Бобицький (м. Луцьк)


       *Світлої пам’яті Віталій Миколайович Бобицький – щирий патріот, високий професіонал, золотий волинський голос, глибокодуховна, високоінтелігентна Людина, Митець, який до краплі віддав себе людям, проте, на жаль, за життя був мало поцінований. Він виголосив ці побажання  зі сцени Палацу культури м. Луцька на нашому творчому ювілеї у травні 2009 р. Ці проникливі слова нам особливо дорогі й сьогодні звучать як заповіт усім, хто живе й творить в ім’я України (М.П. Сточанська).

(до збірника "Земле, моя земле, я люблю тебе") (2009 р.)

          Ця книга – творчий підсумок класу бандури Інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки. ЇЇ автор – М. Сточанська – ентузіаст своєї справи; людина, одержима творчістю, вихованням «собі подібних», музикант із неабияким концертним досвідом виконавця та керівника. Свого часу Мирослава Петрівна була учасницею чудового тріо бандуристок Луцького дому  «Просвіта», а її голос і майстерність інструменталіста зачаровували не лише співвітчизників. М. Сточанська стала засновником класу бандури у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, організатором, диригентом та художнім керівником трьох відомих мистецьких колективів бандуристів цього вузу: народної аматорської студентської капели бандуристів «Дивоструни», лауреата І Всеукраїнського конкурсу бандуристів педагогічних вузів України квінтету бандуристок «Дивоструни» та лауреата міжнародних і всеукраїнських музичних конкурсів і фестивалів тріо бандуристок «Дивоструни».
    І, власне, для практичної роботи із тріо бандуристок, усебічного представлення цього самодостатнього ефектного концертного колективу як нової сучасної форми вокально-інструментального виконавства, а також для роботи з різноманітними ансамблями бандуристів направлений теоретичний та музичний матеріал посібника «Земле, моя земле, я люблю тебе». Перекладення, аранжування й обробки творів майстерно здійснені автором та вихованцями її класу – О. Нагірною і Н. Никитюк.
     Музичний матеріал книги зацікавлює пошуком колористичних прийомів, удалих драматургічних рішень. Особлива увага приділена звучанню власне бандури. Партії супроводу мелодичні, вишукані, відрізняються високим рівнем технічної та виконавської складності, чудово підкреслюють розуміння специфіки інструмента, необмежені можливості його фактурного різноманіття і, як наслідок, - переконливі у звучанні та зручні для виконання.
         Нотний матеріал доповнюється компакт-диском із записом музичних творів, надрукованих у посібнику, виконаних тріо «Дивоструни». Виконавську манеру цього колективу вирізняє висока майстерність гри на інструментах, культура співу, тонке відчуття ансамблю і постійне прагнення до переконливості образного вирішення. Свідченням визнання мистецького рівня створеного репертуару і майстерності його виконання стали перемоги вузівського тріо бандуристок у змаганнях професійних бандуристів на всеукраїнських конкурсах та фестивалях, особливо на престижних міжнародних конкурсах, на яких колектив удостоєний найвищих нагород: ІІ Міжнародному конкурсі кобзарського мистецтва імені Г. Китастого (2006 р., м.Київ), І Відкритому фестивалі народного мистецтва «Хранители национального наследия» (2008 р., м. Москва), ІІІ Міжнародному конкурсі виконавців на багатострунних інструментах імені В. Городовської (2008 р., м. Москва).
          До посібника увійшли фотоматеріали, списки нагород, аудіозаписів,  афіші, відгуки преси про вагомий творчий доробок бандуристів Волинського національного університету імені Лесі Українки.
      Вважаю, що вивчення й аналіз творчого досвіду волинських бандуристів стане в нагоді для професійного виховання нового покоління музикантів, зможе підняти на вищий рівень бандурне мистецтво.

     Заслужений діяч мистецтв України, голова Волинського осередку Національної спілки композиторів України, професор кафедри музично-теоретичних дисциплін Волинського національного університету імені Лесі Українки, композитор В. Тиможинський

У творчому горінні (2009 р.)
(до збірника "Земле, моя земле, я люблю тебе")
«Вільні співи, гучні, голосні,
В ріднім краї я чути бажаю…»
Леся Українка

«І пісня, як море, стогне й рида,
І барвами грає і скелі зрива!
Як чиста, прозора вода.»
Леся Українка

Ці рядки геніальної української поетеси хочеться сьогодні долучити до характеристики творчої діяльності одного з найбільш успішних виконавських музичних колективів – тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки та його організатора, натхненника і незмінного художнього керівника, професора кафедри музичних інструментів інституту мистецтв ВНУ імені Лесі Українки Сточанської Мирослави Петрівни.
Творча біографія тріо «Дивоструни» має свій початок у класі бандури Інституту мистецтв. 1984 року М. Сточанська створює на педагогічному факультеті студентську капелу бандуристів «Дивоструни» Поступово у структурі капели виокремлюються різноманітні ансамблі бандуристів малої форми (дует, тріо, квінтет, октет тощо), які згодом із навчальних перетворюються у концертні колективи та стають творчими осередками. Талановитий педагог, диригент й аранжувальник М. Сточанська зуміла створити методичну базу для відкриття у вузі класу бандури, виховати цілу плеяду переможців різноманітних конкурсів усеукраїнського та міжнародного значення, створити у вузі мистецько-творчу лабораторію для виховання професійного музиканта-бандуриста, працюючи високопрофесійно і плідно.
За роки існування класу бандури у Волинському університеті десятки молодих людей пройшли школу високої культури, патріотизму, відданості служінню вкраїнському національному мистецтву у класі маестро Сточанської, а тепер самі сіють добре й вічне в дитячих душах. Уміло добираючи молоді таланти зі студентської молоді, залучаючи їх до творчих пошуків, удосконалюючи виконавську майстерність своїх вихованців, із кожним роком М. Сточанська досягає все вагоміших здобутків.
Система виховання майбутніх педагогів та музичних виконавців М. Сточанської дає їм можливість набути справжніх практичних навичок, умінь, глибше розкрити свою творчу індивідуальність. Як досвідчений майстер гри на бандурі й ансамблевого співу, М. Сточанська ґрунтовно володіє усіма засобами методики вокального мистецтва, успішно передає свій сценічно-творчий досвід, набутий у відомому в Україні та зарубіжжі колективі – тріо бандуристок Луцького будинку «Просвіта» за участю Л. Войнаровської, І. Ольшевської та М. Сточанської. Про високий професійний рівень тріо свідчать аудіо- й відеозаписи тих років. Мирослава Сточанська протягом усього навчального і творчого процесу подає досконалий зразок виховання особистим прикладом. Вона вміло захоплює своїх вихованок художнім образом, оптимізмом, яскравими порівняннями, аналогією та багатою ерудицією. Висока музична культура, тонкий художній смак, володіння різноманітними практичними знаннями і багатим досвідом у поєднанні з людяністю та щирістю – ось ті риси, які приносять радість спілкування її вихованцям і слухацькій аудиторії, усім, хто спілкується з обдарованим майстром-педагогом і водночас скромною людиною, наділеною невичерпною працездатністю і величезною жагою пізнання та популяризації національного мистецтва.
Серед багатьох бандуристів, які отримали ґрунтовну освіту в класі М. Сточанської, найвизначнішим стало тріо «Дивоструни». Його учасниці у різні роки – Анна Трач, Олена Нагірна, Наталія Никитюк, Катерина Ковальчук, Алла Омельчук.
Концертна біографія тріо відзначається незмінним успіхом, участю у найпрестижніших кобзарських конкурсах та мистецьких фестивалях, що проходять  у Тернополі, Косові,  Харкові, Києві й Москві. Щоразу керівник та учасниці колективу отримують схвальні відгуки досвідчених знавців бандурного мистецтва, які щоразу відзначають високохудожнє виконання, вражаючу чистоту співу й гри на бандурі, високу техніку, природність звукоутворення, особливе тембральне поєднання голосів. Тріо Волинського університету гідно репрезентує українське мистецтво у зарубіжжі. Їх мистецтвом зачаровуються у Польщі, Німеччині, Росії. Усі конкурсні й концертні програми колективу завжди подивовують слухача умілим підбором творів за змістом, яскравою мелодійністю. Винахідливе аранжування, новизна викладу та свіжість їх інтерпретацій завжди вражають. Виступи дівчат відрізняються особливою манерою її  виконання. Тріо «Дивоструни» притаманна натхненність і глибока емоційність у поєднанні з насиченістю звучання та, водночас, зворушлива щирість і вишуканість. Слід сказати, що досягненню своєрідного звучання цього колективу сприяє велика увага до інструмента. У творах репертуару тріо максимально використано звукові й технічні можливості бандури. Їх супроводи насичені, звучать орнаментально, повно, різнобарвно. Висока технічна підготовка учасниць дає змогу виконати складні виконавські завдання. Інструментування та обробки М. Сточанської і її вихованок відрізняються логічністю текстового викладу, тонким відчуттям стилю, форми, характеру виконуваних творів. Повсякденно в роботі з тріо М. Сточанська на перше місце ставить інтонування під час співу  та гри і чистоту строю, ювелірно відпрацьовує дикцію, домагається пластичного фразування та детального нюансування. Дуже серйозна робота ведеться над тембральним звучанням, кантиленою, співацьким диханням. Важливим уважає керівник осмислення співу, а також логічне поєднання вокальної та інструментальної ліній. Усе це приводить до високого рівня майстерності, допомагає здобувати любов і визнання у вимогливого слухача.
Цей колектив нікого не наслідує. Він самобутній, неповторний, має свій стиль виконання, що приносить йому заслужену славу. Кожна виконавиця тріо – яскрава бандуристка, співачка, артистка. Об’єднані любов’ю до бандури, української пісні, захоплені спільною справою служіння національному мистецтву, вони створили істинний ансамбль як цілісний організм.
Тріо «Дивоструни» збагачує наше національне вокально-інструментальне мистецтво інтонаційно виразними, гармонійно багатими, змістовно вибудуваними творами як для душі, так і для розуму. Своєю творчістю колектив несе в маси справжню культуру. Слухаючи чарівний спів у супроводі бандур, захоплюєшся високим мистецтвом, насолоджуєшся красою дівочих голосів, срібно співом бандур, незрівнянним артистизмом та щирістю виконання, милуєшся прекрасним вишитим строєм і вродою молодих волинянок. Цей колектив заслуговує, аби стояти у перших рядах кращих співочих колективів України.


  Голова Волинської обласної організації Національної ліги українських композиторів, почесний професор Волинського національного університету імені Лесі Українки, заслужений діяч мистецтв М.С. Стефанишин

Світ краси та гармонії (2009 р.)
(до збірника "Земле, моя земле, я люблю тебе")
      Мелодія віків зазвичай відлунює у пісні сердець. Вслухаючись у голос історії, коли в тумані забуття розчиняються тисячі й тисячі доль, укотре переконуємося: з минувшиною, як візія прийдешності, промовляє українська народна пісня. А веселкові розсипи найсокровенніших чуттів, відвічне прагнення гармонії чи не найщемливіше озиваються в мові бандури.
      Мирослава Сточанська, музикант, митець, відомий в Україні та за її межами, людина, котра плекає молоді таланти, ще в дитинстві довірилася бандурі. З 1984 року, завершивши навчання у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка, працює в Луцьку над вихованням майбутніх учителів музики, а також виступає з концертними колективами – студентською капелою бандуристів «Дивоструни», тріо бандуристок Луцького міського будинку «Просвіта» разом із Лідією Войнаровською та Іриною Ольшевською, чи студентським тріо «Дивоструни». І завше – із прадавнім та завше сучасним національним музичним інструментом.
    Навряд чи на всі «чому» варто намагатися відповісти. Тим паче, що світ Мирослави Сточанської завше під знаком утаємничення, загадковості. Утім, сама Мирослава Петрівна зізнається: «Бандура в усі часи була улюбленицею народу…, кобзарі-бандуристи упродовж віків були хранителями народної мудрості. Вони зберегли від забуття історичну пісню і думу, пронесли їх як великий скарб через роки утисків рідного слова, переслідувань упродовж усіх часів панування імперії до наших днів».
       Аби переконатися в істинності мовленого, варто, очевидно, назвати і суттєві віхи життєпису відомої нашої землячки, члена Волинського осередку Національної ліги українських композиторів, професора кафедри музичних інструментів Волинського національного університету імені Лесі Українки. 1977 року закінчила Луцьке музичне училище по класу бандури, 1984 року – Львівську консерваторію ім. М. Лисенка за спеціальністю «диригент оркестру народних інструментів, викладач бандури». 1984 року організовує капелу бандуристів «Дивоструни» (і керує нею), із 1985 року -  учасниця тріо бандуристок Луцького народного дому «Просвіта», яке згодом стає дипломантом міжнародних конкурсів народної музики «Червона рута», «Дунай, Дунай голубий» у Югославії (1986, 1988 рр.), «Живе Різдво» в Австрії (1990 р.). У 1999 році створює тріо бандуристок «Дивоструни» зі студентів Волинського університету, колектив, який згодом стає лауреатом усеукраїнських та міжнародних музичних конкурсів і фестивалів, неодноразово представляє національне мистецтво за межами України – у Німеччині, Польщі, Росії.
     Відкривши у 1988 році клас бандури на кафедрі музики Луцького педінституту, у 1992 році разом із колегами із кафедри музичних інструментів організувала Перший всеукраїнський конкурс бандуристів серед студентів педінститутів України, міжвузівську науково-практичну конференцію «Творче використання народної пісні і музики в процесі музичного виховання школярів».
     По-своєму характеризує творчу діяльність Мирослави Сточанської і те, що вона одночасно займається науковою та творчою роботою.
     М.П. Сточанська зуміла зробити понад 100 перекладень, аранжувань, обробок музичних творів для ансамблю бандуристів і бандури-соло, високо відзначених відомими фольклористами та музикознавцями. Серед музикознавчих і навчально-методичних здобутків – створення посібників «Інструментальні ансамблі» (у співавторстві), авторських навчально-методичних посібників «Бандура і гра в ансамблі» та «Вокальні ансамблі у супроводі бандур».
      Мирослава Сточанська, сприймаючи трепетно-вразливо чи не кожну хвилину, даровану Всевишнім, володіє дивовижним умінням перевтілювати будні у свято. А цим святом щедро ділиться із сучасниками, усвідомлюючи: духовність – запорука прийдешності.
      Тож має рацію волинський маестро Мирослав Стефанишин, стверджуючи, що Мирослава Сточанська «завше – дух краси». І тоді, коли виходила на сцену разом зі своїми посестрами, Іриною Ольшевською та Лідією Войнаровською. Тріо бандуристок завжди зцілювало всіх присутніх від байдужості й духовного сну. І тоді, коли за помахом її диригентського жезла починає вершитися життєдайне музичне диво у виконанні капели чи тріо «Дивоструни». І тоді, коли входить до студентської аудиторії, де її завше чекають чисті, теплі зорі очей.
Зійди, сонце, під моє віконце
та й засвіти ясно,
Позолоти мої чорні терни,
нехай буде красно…
     Ці рядки Лесі Українки («Золотії терни» муз. М. Жербіна) промовляють про долю митця. А шлях кожного таланту (це вже стало неписаною аксіомою) тернистий по-своєму. Зрештою, він невід’ємний від долі народу, котрий ніяк не може вирватися з полону меншовартості, зневіри до себе. Та завше в най екстремальнішу годину являє наш народ подвижників, котрі, усупереч усім «чорним тернам», роблять свою справу, не претендуючи на п’єдестали, не домагаючись особливих статків за невсипущу працю, за непідробне обдарування.
    Щороку, коли 21 квітня, у день народження, вона отримує весняні квіти вдячності й любові, вкотре чує, наче благословення, своє ім’я. Мирослава – хвала життю, слава світові… Можливо, у коді імені запрограмована доля доброокої краянки, котра безкорисливо-довірливо дарує квіт мелодій, аби не залишити напризволяще жодної душі, опроміненої Вкраїною.
Член Національної спілки письменників України, поет Віктор Вербич

Вступне слово (2009 р.)
    (до збірника "Земле, моя земле, я люблю тебе")

Усебічне вивчення кобзарського мистецтва і впровадження його в систему музично-естетичного виховання молоді сприяє вирішенню важливого завдання сучасної педагогіки – духовному вихованню підростаючого покоління на традиціях національної культури.
Навчально-репертуарний посібник створений для студентів-бандуристів спеціальностей «Музична педагогіка та виховання» і «Музичне мистецтво». Зібраний музичний матеріал сприятиме ефективнішому засвоєнню ними професійних знань на практичних, індивідуальних та самостійних заняттях з ансамблю, інструментування, диригування, методики і практикуму роботи із творчим колективом тощо. Посібник успішно зможуть використати викладачі названих дисциплін й аспіранти музичних та музично-педагогічних закладів 3-го і 4-го рівнів акредитації.
Видання направлене на детальне вивчення нової форми колективного виконавства бандуристів – жіночого тріо бандуристок.
У І розділі книги автор характеризує специфіку цього виду виконавства, звертає увагу на широкі можливості ансамблевого музикування бандуристів, характеризує історію створення та становлення тріо бандуристок як унікального продукту академічної школи в Україні, у Волинській області.
У ІІ розділі зібрано музичний матеріал – нотний текст ансамблевих партитур із репертуару тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки. До збірника увійшло 22 твори, що мають характерні особливості під час виконання жіночим ансамблем у супроводі бандур. Вони різноманітні за характером, стилем, фактурою, складністю виконання. Вважаю, що використання власних творчих робіт (перекладення, аранжування, обробка) авторки та її вихованок – учасниць тріо – матиме вагомий естетико-виховний вплив на студентську молодь. Представлені твори відрізняються насиченим цікавим бандурним супроводом, розумінням специфіки інструмента. Вони доступні для сприйняття і зручні для виконання, апробовані часом, оскільки звучали на сценах Волинської області та за її межами. Таким чином, книга демонструє новостворений репертуар для ансамблю бандуристів, проблема відсутності якого на сьогодні надзвичайно актуальна.
У Додатку вміщено ілюстративний матеріал (репертуарний список, перелік нагород, ілюстрації попередніх видань тощо) тріо «Дивоструни», а також відгуки преси, що є яскравим свідченням мистецької значимості творчого колективу.
Особливо цінним вважаю видання авторського нотного матеріалу разом із CD-диском його аудіозапису. Це засвідчує високий професійний мистецький рівень і методико-педагогічну спрямованість зібраного матеріалу.
Створення посібника – підсумок багатогранної навчальної, творчої та концертної діяльності авторки та її успішної практичної роботи із тріо бандуристок «Дивоструни» Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Пропонований посібник – цінний практичний матеріал, працюючи з яким, молоді бандуристи зможуть докладно вивчити, проаналізувати, порівняти основні закономірності використання бандури в ансамблевих супроводах, а пізніше – у своїй майбутній роботі; широко застосувати набуті теоретичні та практичні знання. Зважаючи на високий професійний рівень і практичну затребуваність навчально-репертуарного посібника М. Сточанської «Земле, моя земле, я люблю тебе», його опублікування є на сьогодні актуальним і своєчасним для музично-естетичного розвитку молодого музиканта, засвоєння ним необхідних виконавських навичок та практичних умінь, формування художнього смаку, розширення його творчої фантазії.
Заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, декан факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв Н.Б. Брояко

У світі мистецтва бандури (2006 р.)
         (до збірника "Вокальні ансамблі у супроводі бандур")    
                
       Бандура, що в давнину звалася кобзою, - музичний інструмент перших співців української історії. Тому віддавна уявлення про Україну, її культуру, мистецтво та звичаї пов’язані з постаттю кобзаря-бандуриста, народного співця, який розносив гучну славу про свій волелюбний нескорений народ, закликав до боротьби за волю, до подвигу мужності та слави. В усі часи кобзарство вбирало й оспівувало думи та мрії українців. Саме сивочолі бандуристи завжди були на нашій землі оберегами народної мудрості. Це вони, передаючи з покоління в покоління, як цінний скарб, зберегли від забуття. Пронесли через віки до наших днів істинні перлини національного мистецтва – історичну думу, народну пісню. Сьогодні ми з трепетом вслухаємось у тужливі мелодії, в енергійно-закличне звучання бандур, що так просто єднають наші душі з минулим, проймаємося гордістю, усвідомлюючи, яка глибина та внутрішня сила в української народної пісні, якою потужною енергетикою обдаровують слухача диво-струни старовинного інструмента.
      Впродовж віків кобзарство зазнало великих гонінь і переслідувань під час існування імперій. Проте велика популярність кобзарів, співців історичних дум та особлива шана до бандури в українському народі сприяли постійному відродженню цього мистецтва, подальшому стрімкому його розвитку.
    Великого значення популяризації кобзи-бандури надавали славетні діячі української музичної культури Микола Лисенко та Гнат Хоткевич. Станіслав Людкевич у свій час писав: «Бандура від XVI ст. становить виключну власність українського народу, вона, немов зрослася з його історичним життям і нині стала типовим специфічним українським народним інструментом, якого ніде не подибуємо. Як така, бандура повинна стати близькою і милою кожному українцеві.» Цю думку сьогодні продовжує визначний митець Євген Станкович: «Бандура вважається гордістю українців, бо такого інструмента не має жоден народ.»
        І справді, бандура – істинно народний український національний інструмент, виразник найглибших людських почуттів та поривань, хранителька народної мудрості, історії, рідного слова, пісні, національних традицій. Тому українці вважають кобзарське мистецтво святим і ставляться до нього з такою любов’ю та благоговінням.
    У наші дні бандурне мистецтво набуло особливого розвитку і неабиякої популярності у світі. Бандура звучить у концертних залах України, репрезентує національне мистецтво у світі. Вітчизняні музичні заклади виховують високопрофесійних виконавців, викладачів класу бандури, керівників ансамблів і капел бандуристів.
    Зокрема, у Волинському державному університеті імені Лесі Українки на кафедрі музичних інструментів особлива увага приділяється вихованню студентської молоді на традиціях української культури. Ще у 1984 р. М.П. Сточанською тут створено студентську капелу бандуристів «Дивоструни», в її структурі – малі ансамблеві форми (тріо, квінтет, ансамбль), які стали активними концертними колективами, а в 1988 р., після створення навчально-методичної бази для професійного навчання бандуристів, відкрито клас бандури. Талановитий педагог, диригент і аранжувальник, доцент кафедри музичних інструментів Сточанська М.П. та її вихованці з кожним роком досягають вагомих здобутків. Студенти її класу постійно займають призові місця у різноманітних конкурсах та фестивалях бандурного мистецтва, як солісти й ансамблісти (7 лауреатів і дипломантів міжнародних, 7 лауреатів всеукраїнських та 14 переможців обласних конкурсів кобзарського мистецтва).
        Поряд із кропіткою роботою над вихованням бандуриста-виконавця (соліста, ансамбліста), бандуриста-викладача музичних дисциплін, диригента ансамблю бандуристів, значна увага приділяється тут розвитку творчої уяви, музичної фантазії студента.
   Капела «Диво-струни» під її керівництвом стала своєрідною творчою лабораторією для професійного виховання бандуристів. Саме завдяки участі молоді у колективному музикуванні, а в стінах вузу – у студентському колективі, автор вбачає найбільш ефективне практичне використання всього комплексу отриманих професійних знань та навичок випускником-бандуристом, виховання у нього музичного смаку, високої культури, почуття патріотизму, відданості справі національного мистецтва. Отриманий досвід участі в ансамблі та диригування ним, творча уява разом із професійними уміннями бандуриста-виконавця стануть цінним надбанням вихованця Волинського університету в його майбутній роботі.
      За більш як двадцять років педагогічної, концертної та творчої діяльності Сточанською М.П. здійснено велику кількість власних творчих робіт: перекладення вокальних творів у супроводі бандури-соло; перекладення, аранжування творів української та зарубіжної інструментальної музичної класики для ансамблю бандуристів; обробки українських народних пісень, зарубіжних, вітчизняних і волинських авторів для виконання триголосним жіночим хором у супроводі ансамблю бандуристів. ЇЇ творчі роботи вирізняє особлива увага до бандурного супроводу у вокальних творах. Інструментальні партії, залежно від загального задуму, підсилюють, доповнюють звучання вокальної лінії чи, навпаки, набувають самостійного розвитку, «змагаються» з вокалом. Автором ставиться мета щонайповніше використати багаті можливості бандури як інструменту, використовуючи традиційні штрихи, способи гри, різноманітні регістри, відповідну фактуру, домогтися «оркестрового» звучання трьох ансамблевих партій, не порушуючи при цьому домінуючої ролі співу. Партитури її ансамблів звучать насичено, орнаментально, змальовують цікаві, змістовні, сильні динамічні образи, відрізняються тонким музичним смаком, зручні для виконання.
         Репертуар капели бандуристів «Диво-струни» створюється у колективі його керівником і студентами класу інструментування Сточанської М.П. Він складає понад шістдесят музичних творів різних за стилем, фактурою та складністю виконання. Усі творчі роботи апробовано часом. Вони неодноразово виконувалися на різноманітних сценах капелою чи ансамблями університету, колективами Волинської області і дістали високу оцінку професійних музикантів.
   Багаторічна плідна праця зі студентами у класі бандури, з творчими колективами Волинського університету, усвідомлення важливості виховання національно свідомого викладача музики та бажання поділитися практичним досвідом спонукали автора до створення навчально-методичного посібника, основою якого є власні творчі роботи.
     Ця книга – цінний методичний і практичний матеріал, працюючи з яким, молоді бандуристи зможуть докладно вивчити, проаналізувати, порівняти основні закономірності використання бандури в ансамблевих супроводах, а пізніше у своїй майбутній роботі широко застосувати набуті теоретичні та практичні знання.
        Навчально-методичний посібник М. Сточанської «Вокальні твори у супроводі ансамблю бандуристів (перекладення, аранжування, обробка)» стане корисним наочним матеріалом і для керівників різноманітних бандурних колективів. Це сприятиме ще більшому професійному розвитку кобзарського мистецтва, створить умови необхідного сьогодні застосування старовинного українського інструмента у музично-естетичному вихованні дітей та молоді на традиціях національної культури.
    Голова Волинської обласної організації Національної ліги українських композиторів, М.С. Стефанишин